Ми й наші діти - виховання без виховання

Ми й наші діти - виховання без вихованняМи й наші діти - виховання без виховання. Сучасні діти багато в чому випередили нас по частині комп'ютерів, віртуального спілкування, нових технологій. Батьківський авторитет уже не настільки незаперечний, як колись, виникає більше проблем у спілкуванні поколінь, а часом здається, що діти взагалі живуть у якомусь своєму світі... Закономірно, що з ними не завжди працюють ті методи виховання, якими користувалися наші батьки. Напрошується питання - а що ж працює? Співробітництво!
ЩО СЛІД ЗА ДИТЯЧИМ ПОВОДЖЕННЯМ?
Співробітничаючи з дитиною, ми визнаємо, що вона -така ж повноправна особистість, як і ми, що в неї є не менш важливі потреби, чим в нас, і якщо вона поводиться  "погано", то, швидше за все, так відстоює якусь із них.
П'ятирічна дитина вередує й не хоче одягатися, хоча вже настав час виходити. Їй хочеться зараз відчути себе сильною, впливою і потрібною батькам, просто вона не знає, як про це сказати, але батько злиться, починає кричати й  чи ледве не силою натягає одяг, називаючи дитини упертюхом.
Дитина відчула свою силу? Усе, що ми робимо стосовно   дітей, через якийсь час буде повернуто назад. Пройде кілька років - і вже підліток накричить на своїх батьків, заявить, що він і без них знає, як одягатися, а вони нічого не розуміють у сучасному стилі...
Набагато сутужніше в подібній ситуації вибрати співробітництво, зрозуміти потреби й прийняти почуття дитини,усвідомити свої почуття й, переставши злитися, дати їй відчути її потреби й силу. Наприклад, визнати почуття "ти злишся", з любов'ю обійняти дитину й запропонувати вибрати той одяг, що їй буде приємно надягти... Як же зрозуміти, що слід за дитячим поводженням?

У кожної людини є кілька основних потреб: бути улюбленим й унікальним, бути сильним, бути потрібним, бути чиїмось (належати до якоїсь групи: родині, роботі, друзям), пізнавати мир, мати свою територію.
Якщо дитина поводиться  погано, виходить, чогось із цього списку йому зараз бракує. І ми як дорослі можемо підтримати її в досягненні необхідного.
Дуже важливо не дати, не зробити за неї, а саме надихнути, навчити, підтримати так, щоб усе, що вона може зробити сама, вона робила сама. Я проводжу психологічні табори й переконався, що діти здатні на дуже багато чого. Вони самі встановлюють розклад, погоджують меню, самі закуповують необхідні продукти в супермаркеті, самі готовлять (команда із шести дітей 7-8 років й одного дорослого спокійно кормила всіх смачними сніданком, обідом і вечерею, роблячи це легко й радісно, причому дорослий тільки допомагав із плитою).

Це результати, які дає співробітництво.
ПРАВИЛА: ОСОБИСТИЙ ДОСВІД
Хочу поділитися правилами, які я виробив для себе за шість років співробітництва з дітьми і які істотно полегшили мені життя.
1 Високий емоційний тон. Якщо ми задаємо високий емоційний тон (радість, інтерес, ентузіазм, підключаємо почуття гумору), діти його радісно підхоплюють. І звичайно важкі запитання вирішуються легко -діти хочуть емоційної близькості з нами.
2.Турбота про себе. Что-бы підтримувати високий тон, важливо взяти за правило щодня  піклуватися про себе. Тобто  робити конкретні дії, які допомагають поліпшити свій настрій. Тільки подбавши про себе й придя в гарний настрій, ми можемо на 100% дати свою любов дитині. Якщо ми утомилися, роздратовані, розчаровані, то в основному передаємо саме ці почуття, а нелюбов.
3.Щирий інтерес до дитини, особливо під час спілкування з ним. Ідеально, якщо  ми хоча б на 20 хвилин у день відкладаємо інші справи й всю свою увагу віддаємо тільки дитині, крім на цей час повчання, повчання, оцінки, - це час для любові. Прояв щирого інтересу теж можливо, тільки якщо ми в гарному настрої.
4 Правильне відношення до помилок. Помилки - це наш досвід. Якщо ми вміємо радуватися помилкам, вони наступного разу  дзвіночками нагадують: так робити не коштує! Стає простіше їх виправляти й, що ще важливіше, -легше приймати помилки людей.
5. Підтримка партнера. Отут хочеться привести відповідь семирічної дівчинки, коли в тім же таборі діти задали їй питання: "Що тобі потрібно для щастя?". Вона сказала: "Щоб мама й папа були щасливі й ми були разом!". При вихованні дитини в нас виникає купа труднощів, але всі вони стають вполовину простіше, коли поруч є плече, на яке можна обпертися.
Щоб не бути голослівним, хочу привести два приклади співробітництва зі свого життя.
Ваня, дитина 4 років, збунтувався: він не бажає чистити зуби ранком і не буде цього робити! Плачег. Я зрозумів, що зараз він хоче поборотися й у боротьбі відчути свою силу, впливовість. Дав йому це без боротьби, радісно й бадьоро сказав йому: "Відмінно! Давай не будемо угром чистити зуби!". Дитина в легкому замішанні - боротьби не вийшлася, але почуває себе сильним і значимим. Але мені ще важливо простежити за його здоров'ям. Тому я запропонував: "Давай, разом будемо робити це ввечері! І щоб нам було весело, виберемо для нас нові гарні зубні щітки!". Ритуал разом чистити зуби працював у нас ще дуже довго й приносив нам почуття спільності.
І другий приклад з життя табору. Наша чергова команда повинна була відправлятися на закупівлю продуктів у супермаркет, але Дмитрик, підліток 12 літ, їхати не хотів. Він лежав на ліжку, говорив, що йому погано, і всім своїм видом показував, що навіть голови не підніме... Я зрозумів, що він дуже боїться помилки й почуває себе непотрібним команді. Ми порадилися з іншими й зайшли до нього в кімнату всі разом. Лідер сказав, що підтримка Дмитрика нам необхідна, без нього наша команда просто не укладеться в строк Ми всі пообіцяли, що не будемо обвинувачувати era, якщо він зробить щось неправильно (до цього його один раз висміяли за помилку, і він боявся повторення). Я видав Дмитрику таблетку, що відновить його сили (просту аскорбинку). Відчувши себе потрібним й у безпеці, Дмитрик спочатку потихеньку, а потім всі активней включився в роботу. Він був дійсно корисний команді. Ми почували, що ми всі разом!
У завершення я бажаю всім одержати багато радості й приємні відкриття від співробітництва з дитиною! Адже діти не чекають від нас, що ми будемо ідеальними, вони хочуть любові, підтримки, хочуть, щоб ми були разом і були щасливі.
Ми для наших дітей як трамплін: той досвід, що ми їм передамо, наш приклад уже допоможуть їм стартувати в житті не з нуля.
Удалого співробітництва!

Віктор Агре, детско-родительский психолог, тренер