Притча про багатство, любов і славу

Притча про багатство, любов і славуПритча про багатство, любов і славу.   Чи можна проникнути в таємниці призначення, приходу людини на цю планету?
Як відрізнити випробування від уроків?
Як реалізувати те, що визначено долею?
І  чи можна в низці переживань самому впливати на свою долю?

0, скільки нам відкриттів дивовижних Готовлять просвещенья дух И досвід, син помилок важких.
І геній, парадоксів друг, И випадок, бог винахідник...
А.С. Пушкін

Я жила досить розміряним життям, мої переживання зводилися в основному до моїх життєвих потреб - здоров'я, сон, їжа, безпека, стабільність і т.п. Важко сказати, був це Рай або Ад... Це просто було. Відносини із чоловіком, відносини з дочкою й мабуть, переживання теж були в цьому ключі... У той час я вже точно знала, що в кожного є свої переживання, свої підводні камені, своя швидкість плину "ріки життя", свої перешкоди па шляхи подолання, свої орієнтири й маяки...
Ви зустрічали людей, яким нема чого й ні до чого переживати? взагалі подумайте, а що це за люди, які ніколи ні про що не переживають, не хвилюються й не турбуються?
у глибині душі, десь дуже глибоко, я відчувала якусь вируючу силу, але. як сказав Нельсон Мандела. просидевший у висновку 26 років. "ми боїмося не власної тьми, тому що знаємо, що з нею робити. Ми боїмося власного світла, тому що не знаємо, як цією силою управляти". Так було й у моєму випадку...

Я реально боялася й дуже переживала на предмет того, щоб відповідати нормам соціуму. Іноді я забороняла собі мріяти й бажати, тому що відразу  натикалася на масу протесту оцінювання, так іноді й просто роздратування.., Я боялася й бігла від цих переживань.. У якийсь момент я навіть початку думати, що такі, як я. не дають жити... Трохи пізніше я зрозуміла, що не даю жити спокійно, і лише через багато років усвідомила, що просто постійно буджу людей своїми думками, поглядами, судженнями. Отож , у той момент я навіть боялася дивитися в сторонy свого пробудження... Спати й переживати сон було приємно...
І от один раз я почула притчу, що у наступні кілька днів прокручивала в голові раз за разом, начебто  вирішувала якийсь ребус я намагалася знайти зроблене, бездоганне рішення... Я переживала знову й знову... Що переживала? Зараз важко сказати... Потім я вже рідше згадувала цю притчу, просто з більшим інтервалом часу... Якось мені довелось переказати її деяким людям, і я побачила, що й на них вона робила чимале враження
Так  чи проживаю я на повну силу призначене мені?
День видався прекрасний. За вікном було глибоко прозоре небо й світило яскраве сонце. У такі дивні дні починаєш вірити в чудеса. Саме сьогодні в героя нашої притчі - день народження, йому виконується 18 .років. Його кличуть Віктор, він дивний хлопець, хоча й не завжди для всіх зрозумілий. У нього глибокі ясні очі, упевнена постава й бешкетна посмішка... Йому виконується 18. і цим багато чого сказано. Він ще не знає, що йому дарований великий
потенціал! Віктор відчуває себе внутрішньо сильним, він дуже гарний своїми думками, шляхетний й інтелігентний у вчинках. Вищі сили тривалий час спостерігали за ним і вирішили послати йому ангела - наставника. а може, це був ангел долі або настроювач свідомості... І от у цей сонячний день до нього з'явився ангел. Наш парубок  не був глибоко віруючим, але побачивши ангела, кожної б увірував. Віктор був відкритий миру й, природно, прийшов у захват. Ангел спокійно сказав:
- У тебе є три бажання, які збудуться. Ці бажання матеріалізуються в події твого життя. Сьогодні тобі виконується 18 років й у тебе є прекрасна можливість сформувати свою долю, бажане майбутнє. Чого ти хочеш?
Що ж загадати? Чого може Хотіти молодий хлопець в 18 років?
- Ангел, хочу бути богатым, хочу бути фінансово вільним, щоб у мене було багато грошей! Хочу купувати те, що хочеться! Хочу впливати своїми більшими грішми на простір.
Ангел подивився у свою записну книжку (треба зізнатися що ангел був сучасний, але ноутбуком, звичайно, не користувався):
- Так, у тебе по долі це є. Не питання! Будеш богатым!
Віктор небагато задумався, тому що представляв себе вже богатым... І потім сказав:
- Ангел, а хіба можна бути щасливим, навіть будучи богатым, але самотнім? Хочу, щоб у моєму житті була жінка - жінка всього мого життя! Така, що з'єднувала б у собі всіх жінок! Була й жагучою коханкою. і прекрасною матір'ю, і старанною господаркою, і відданою подругою, і супутницею... І щоб любила мене всім серцем, всією душею, і щоб у кожен момент життя поруч із нею я почував би себе сильним, щасливим і знав, для чого ці гроші й хто може розділити із мною цю радість і цю енергію.
Ангел сказав:
Буде! Є в тебе по долі жінка твого життя. Саме така, як ти хочеш.
Чого ще може хотіти чоловік, коли два таких бажання задоволені? Деякі чоловіки хочуть влади, деяких - слави. Віктор хотів слави. Ангел довго дивився в очі Віктору й майже пошепки сказав:
- Добре, будуть тобі й слава, і влада...
...Пройшло дуже багато років - ціле людське життя. І от у віці 75 років Віктор умер. Умер тихо, спокійно й красиво, у своїй постелі. Він прожив життя праведну, не можна сказати, що зовсім самотню, поруч із ним було досить багато жінок, але не було тієї єдиною - жінки всього його життя... Не можна сказати, що він був бідний, у нього водилися гроші але його не можна було назвати богатым, як втім, і фінансово вільним... Не можна сказати, що він прожив безславне життя й не мав влади, - неначебто  й мав, але на похорони до нього прийшло всього 30 чоловік, які говорили правильні гарні мови, як і годиться в могили...
Жив він досить праведно й смиренно, гріхів особливих не з і каявся в них щиро, тому потрапив у Раї. Він уже провів там якийсь час, і раптом зустрів того самого ангела! (Він зовсім не змінився, ангели адже не старіють.)
- Ангел, ти ж мені обіцяв! - Віктор був майже що в люті!
Готовий був поколобродити ангела - ошуканця, на його думку...
Ангел спокійно дістав свою записну книжку (от, до речі, чому треба все записувати й потім аналізувати) і спокійно відповів;
- Постій, ти в мене не один, от у мене книжечка, тут я по можливості все фіксую.
- Ти пам'ятаєш, ти ж мені обіцяв, що я буду богатым?
- Так. пам'ятаю. От цей запис. Згадай і ти... У тебе була перша можливість розбагатіти, коли друзі запропонували тобі відкрити справу. Що ти відповів? Що боїшся ризикнути, що не готово, не віриш, не знаєш... Так. ці хлопці того разу  прогоріли, але що було далі із твоїми друзями?
Віктор почав згадувати: Я чув, що після тієї кризи вони довго працювали над собою, щоб витягти правильні уроки; вони стали набагато сильніше й років через п'ять таки знову здійнялися. Так. потім у них була більша національна компанія...
- Це була твоя перша можливість стати богатым - дуже богатым. Друга можливість...
і ангел перелічив три можливості, які були дані Віктору, щоб стати богатым... Віктор задумався й сказав:
- Так. я згодний, що не використав свої шанси. Добре добре, гроші - Бог з ними, я й не страждав без них... А жінок Ти ж мені обіцяв жінку мого життя! - уже менш гнівним тоном вимовив він.
На це ангел з величезною любов'ю й жалем відповів:
- Але ж жінка весй твого життя було зовсім поруч - жила в сусідньому під'їзді. Як вона тебе любила...
- От та рудоволоса дівчина?! Це й була любов усім мого життя?!
- Так. це була вона. Вона й умерла на самоті. будучи тобі відданої. Це був ваш контракт Любові ще до приходу на Землю, Після заміжжя вона повинна була розцвісти від реалізованої любові й стати просто красунею, не схожої ні на кого, а після народження ваших трьох дітей...
Наш герой заблагав від пережитих почуттів:
- Не треба про цьому! Моя душа страждає..
Ангел скорився. Його погляд випромінював любов і прийняття...
Віктор помовчав і попросив:
- Продовжуй...
- Прости. Давай посмотрим. на яких жінок ти звертав увагу, які тобі були потрібні Високі, худі, з великими грудьми... А-ля моделі, схожі один на одного...
- Згодний, соціум на мене впливав, згодний, друзі багато говорили про жінок. Так, я зараз згадав, так. і в мене серце кевкало, коли я зустрічав ту рудоволосу дівчину. Але вона не відповідала тим стандартам, які були в той час й яким намагався відповідати я... Але ти ж міні обіцяв славу й владу! - уже майже пошепки вимовив Віктор.
- І ця можливість у тебе була. Пам'ятаєш, у декількох сотнях кілометрів відбувся землетрус? І друзі кликали тебе поїхати, допомогти? Що ти відповів? Що не впевнено, а раптом там почнеться епідемія? Що дуже зайнято, що в тебе термінова робота... А в тім місті було врятовано багато людей - вагітні жінки, маленькі діти... І твоїм друзям ще при житті поставили пам'ятник жителі міста, вдячні за допомогу!
Після цього у Віктора не залишилося питань...
Потім він переживав і переживав у своїй свідомості різні можливі варіанти сценаріїв... І постійно задавав собі питання В Аду я або в Раї? А  чи буде в мене ще можливість прожити нову. більше зроблене життя?...
Притча зробила па мене таке враження, що мою ВНУТРІШНЮ СИЛУ вже ніяк не можна було стримувати. Так з'явився син, так створювалися відношенні з родителями, так будувалися бизнесы, продавалися компанії, робилися тренінги... Я точно знала: не пробуєш - не довідаєшся! Знаю й не роблю = не знаю.
Так вам куди - у свій власний Рай або куди, куди ближче?

 

Вікторія Лисенко